Чорнобильська трагедія — біль України

Минуло 32 роки, а чорний день Чорнобильської трагедії продовжує хвилювати людей: і тих, кого він зачепив своїм недобрим крилом, і тих, хто пізніше народився далеко від покривдженої землі. Цей день не минув безслідно, він розплодив по світу багато трагедій; він буде завжди об'єднувати всіх одним спогадом, однією печаллю, однією надією.

Аварія на Чорнобильській АЕС стала найбільшою трагедією за всю історію атомної енергетики. Людство побачило, як небезпечна сила атома, позбавленого контролю, і як важко приборкати цю силу. Силу, смертельна небезпека якої полягає не тільки у вибухах та пожежах, а й у невидимій, без запаху, кольору та смаку радіації,  яка забирає життя у всього живого.

Кожна людина має глибоко замислитися над своїм власним ставленням до природи, до рідної землі. Обов'язок кожного з нас - добре  пам'ятати, що Украъна - одна, і її потрібно берегти. Потрібно жити в єдності з природою, берегти і примножувати її багатства. Кожен справжній патріот повинен берегти свою землю, піклуватися про її благополуччя, щоб чудові краєвиди завжди милували людське око. Щоб  більше не було того, що сталося 26 квітня 1986 року.

З метою розширення знань учнів про Чорнобильську трагедію, наголосити про потенційну небезпеку радіації для усього живого, розповісти про ліквідаторів аварії на Чорнобильській АЕС в школі було проведенно лінійку пам'яті з нагоди 32-ї річниці аварії на Чорнобильській АС та переглято фільму і влаштовано виставку присвячені Чорнобильські катастрофі.

Коли зловісна блискавиця

Сторуко в серце уп’ялась,

І опалила ваші лиця,

І в танці дикому зайшлась,

Коли вже й хмари спопеліли

У знавіснілому вогні, –

Ви смерть приборкати зуміли

На тім, останнім рубежі.

Не віддали їй на поталу

Світанків наших ніжний щем,

Ви, як один, супроти стали,

Пекельним січені дощем.

У тій жорстокій веремії

Ви до кінця тримали бій

І пронесли свої надії

Крізь вогнецвіт своїх надій.

Шумлять жита, як і раніше,

Пливуть у небі літаки…

За вас історія допише

Суворі подвигу рядки.